Концепція національної стратегії СВБ - марнування часу чи потреба

Минулого року відбувались зустрічі робочої групи під головуванням Ксенії Ляпіної, яка займалась розробкою концепції національної стратегії. Ця робоча група зустрічалась в кабінетах Комітету з питань промислової і регуляторної політика та підприємництва Верховної Ради України. Концепція була доопрацьована і зараз винесена на обговорення.

Позитив події у тому, що вперше в Україні з'явився документ системного характеру, який говорить про соціальну відповідальність бізнесу. З'явилась конкретика про те, що має робити уряд для підтримки СВБ, - розділ 8 документу містить добрий перелік заходів, які може здійснювати уряд для підтримки СВБ. Чи не вперше прописані інструменти політики (policy instruments), які може застосовувати влада для розвитку СВБ, які не є адміністративними чи регуляторними.

Є кілька речей, які нівелюють значення розробленого документу.

По-перше - сам філософський і не практичний підхід - "концепція стратегії" - коли Німеччина, Данія, Нідерланди ти інші країни приймають стратегії (див огляд національниїх стратегій, які Спільнота СВБ підготувала до одного з засідань) - тобто що треба робити, коли треба робити, за що і хто відповідає, то в Україні приймаються філософські трактати-концепції. Кому цікаво читати концепцію, крім науковців? У бізнесменів на це немає часу, представникам влади концепції не потрібні тим більше. На жаль пережитки безвідповідальності, націленість на процес замість результату вкоренились надовго. Пояснювати науковцям, які входили до складу групи, що треба діяти, а не філософствувати - безрезультатно. На одному з початкових засідань хтось з викладачів наших видатних університетів, доводив, що у документі треба розписувати що має робити бізнес, як бізнес працює з владою - словом, переписати всі закони та впихнуть невпихуєме (цитуючи п. Плюща). PR у поєднанні з пост-совком - "концепція стратегії" замість "стратегії".

По-друге - весь цей процес мав неправильне прикриття, тобто працював "не під тим". Зрозуміло, до повернення до Конституції в редакії 1996р. один з найвпливовишіх комітетів ВРУ мав важливе значення. Після повернення Конституції 1996р. зросла роль Адміністрації Президента. Водночас що тоді, що зараз, не Рада чи Адміністрація працює з бізнесом нащодень, а уряд. Координатор Мережі Глобального Договору в Україні пробувала знайти розуміння - інтересу не було, окрім того, під час кризи уряду було не до СВБ.

По-третє - українській галузі СВБ не вдалось виростити "носіїв ідеї" в потрібних органах влади, - людей всередині системи, які переймаються. Центр розвитку КСВ активно запрошував Ірину Крючкову, тоді заступника Міністра економіки, на виїзди за кордон на зустрічі, пов'язані з СВБ (наприклад в Норвегію). У липні 2011р. її звільнили з посади. У п. Ляпіної є інші пріоритети і див. пункт вище - не та гілка влади. Фахові організації у сфері СВБ (у т.ч. Спільнота СВБ) не спромоглись вибудувати пул/групу чиновників, особливо в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ), які би переймались ідеєю СВБ, незважаючи на суттєві кошти, виділені дворічним проектом UNITER на ці цілі Центру розвитку КСВ та добрими зв'язками ПРООН (який підтримує мережу Глобального Договору) в Україні.

По-четверте, непрозорість процесу - незважаючи на те, що до робочої групи було залучено людей з різних секторів, які добрі знайомі з різними політичними процесами і розуміються на прозорості, якраз прозорості в процесі не було. Не зрозуміло, чи фінансувалась робота секретаря робочої групи (Родіона Колишко, який на той час очолював департамент зв'язків з громадськістю "Індустріальної групи" та представляв Конфедерацію роботодавців України) чи ні, і якщо так - то ким? Редакції документу, особливо останні, готувались в більшості представниками Глобального Договору та Центру розвитку КСВ. Якщо вдавалось отримати редакції - вдавалось давати свої зауваження. Для Центру розвитку КСВ це була робота в рамках проекту UNITER - чи UNITER знає, хто саме доклався до роботи над документом (серед довгого переліку членів робочої групи реально працювали над документом 5 осіб, плюс ще 4 висловлювали думки на зустрічах, решта - мертві душі). Крім того, що саме у підготовці цього документу фінансувалось UNITERом? Чому не можна було організувати звичаний вікі-сайт і мати прозорість які зміни і, головне, чому і ким, вносились?

Що тепер?

Пройдуть громадські обговорення - концепція стратегії забудеться. Щоб від цілого процесу був мінімальний сухий підсумок, власникам процесу (Глобальному Договору/ПРООН та Центру розвитку КСВ) варто принаймні якось легітимізувати цей документ - прийняттям до відома Міністерством економічного розвитку та торгівлі, Адміністрацією Президента - будь-ким будь-як. Лише так сам термін "соціальна відповідальність бізнесу" буде введено в понятійний апарат чиновників (буде на що посилатись). Інакше це невиправдано витрачені зусилля.

Робота в цій робочій групі мені особисто показала напрямки руху, якими варто рухатись для прийняття власне стратегії СВБ в Україні, - це (1) встановлення контактів в МЕРТ та Адміністрації та донесення до посадовців, що СВБ - це дієвий інструмент економічного розвитку, це (2) представлення СВБ на конференціях та зустрічах щодо економічного розвитку - відхід від вузьких СВБ заходів і це (3) робота на рівні обласних адміністрацій.

Чим швидше створиться критична маса людей в системі (державного управління) з розумінням СВБ - тим швидше з'явиться національна стратегія СВБ. Не концепція стратегії - а власне стратегія.