Блоги

Результативність

Останнім часом в європейських експертних колах СВБ все більше розмов точиться навколо результативності - результативності програм, результативності стратегій СВБ окремих компаній та СВБ галузей.

Минулого року відбувались зустрічі робочої групи під головуванням Ксенії Ляпіної, яка займалась розробкою концепції національної стратегії. Ця робоча група зустрічалась в кабінетах Комітету з питань промислової і регуляторної політика та підприємництва Верховної Ради України. Концепція була доопрацьована і зараз винесена на обговорення.

Ельдорадо, один з лідерів на ринку роздрібної торгівлі електротехнікою в Україні, попалось на псевдомаркетингу (greenwashing). Чи не перший приклад в країні, коли "прожекти" корпоративних маркетологів створили більше проблем ніж переваг. І перший цікавий приклад для аналізу кризових комунікацій з псевдо-екомаркетингу великою компанією в Україні.

Нещодавно журнал ГVардія оприлюднив черговий рейтинг соціально-відповідальних компаній, про що ми писали в огляді на цьому порталі. Разом із рейтингом в черговий раз постали питання - наскільки об'єктивним є цей (та інші) рейтинги, що саме і як саме вимірюється і, взагалі, чи потрібні зараз в Україні рейтинги КСВ компаній?

На нещодавній навчальній програмі з нефінансової звітності, яку провела Спільнота в Києві, точились цікаві дискусії про зв'язок стратегії СВБ та нефінансової звітності. Чи мають українські компанії, які звітують за нефінансовими аспектами діяльності, стратегію СВБ власної компанії та звітують про прогрес в її реалізації чи це звіт заради звіту, за поодинокими показниками? Що від того, що є звіт, якщо в країні нічого не змінилось?

До кінця лютого 2011р. Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК) проводить перегляд рамкових умов у сфері сталого розвитку. Цей малопомічений в Україні процес має неабияке значення для розвитку СВБ в країні. Якщо переглянути проекти та компанії, які фінансує МФК в Україні, знайдемо такі великі компанії як

Часто на українських конференціях чи семінарах, присвячених тематиці корпоративної соціальної відповідальності, стає сумно - презентації закінчуються банальним PR-ом, а розмови - тезами "ви нам скажіть - ми послухаємо". На пленарних засіданнях рідко виникають запитання по суті, а робочі групи нагадають мозкові штурми із складання найповнішого переліку виправдань, чому нічого зробити неможливо. Бажання змінюватись - мінімальне, свіжі ідеї - рідкість, бажання спільно творити і спільно знаходити рішення соціальних, екологічних та економічних проблем - мінімальне.

У нещодавній статті в Economist від 23 жовтня 2010р. "Компанії - не доброчинці" (Companies arent' charities) йдеться про нову книгу Ани Бернштайн з ПАР, директора Центра Розвитку та Бізнесу (Centre for Development and Enterprise), "Щодо бізнесу в країнах, де економіка розвивається" (The Case for Business in Developing Economies). Автор виносла цікаву тезу про те, що в країнах, які розвиваються, потрібно більше бізнеса, а не лише більше соціально відповідального бізнесу. В розвинених країнах споживачі та громадські організації часто атакують компанії, які або руйнують природу в Азії чи Африці або заохочують корупцію серед урядовців, у т.ч. в Україні. Часто такий тиск на компанії закінчується згортанням бізнесу та виходом з країни. Ана Бернштайн ставить запитання - чи це добре для економік, де і так бракує робочих місць, де бракує послуг та продуктів?

Минулого тижня, 6 жовтня, Українська Асоціація розвитку менеджмент та бізнес освіти провела круглий стіл, присвячений офіційному затвердженню МОНом та запуску курсу з КСВ у декількох університетах. Ініціативу не можна не вітати - студент, який принаймні чув про корпоративну соціальну відповідальність (КСВ) чи соціальну відповідальність бізнесу (СВБ), буде краще сприймати СВБ ініціативи працедавців та потенційно навіть приділяти увагу СВБ під час вибору місця роботи.

Якщо значущим (матеріальним) фактором СВБ для ресурсних компаній можна вважати спосіб використання надр, то для споживчих товарів (FMCG, електроніка) - це те, де і чим закінчує свій життєвий цикл такий товар. Упаковка, а часом і сам продукт, врешті-решт опиняються на смітниках. Зважаючи на обсяги зростання споживання, виробництва та відтоку покупців з продуктових базарів у супермаркети, кількість сміття зараз, а ще більше - пізніше, ставатиме все більшою. Це не становило б проблеми, якби в Україні діяла ефективна система збору, сортування та переробки сміття.